Особистісно-орієнтовна модель навчання і виховання становить у центр уваги учня як особистість, у формуванні якої велика роль відведена саме книзі.
Щоб сформувати інтерес до книги, потрібно, щоб батьки розуміли, що «читання – засіб контакту дитини з широким світом». Книгу називають вчителем життя. Спілкування з книгою – не така проста справа.
Читання – це творчий процес.
Вчителі та бібліотекарі гімназії перебувають у постійному пошуку нових форм роботи з учнями: організувати читання учнів, формувати потреби в читанні й розвивати читацький інтерес.
Спостереження показали, що сучасні діти стали читати значно менше. Якщо раніше моральність, естетична культура були показником соціального розвитку особистості, то тепер головним став матеріальний успіх. Дорослі схвильовані проблемами матеріального добробуту. У них немає часу не тільки на читання, але й на спілкування з власною дитиною. Їм значно важче примусити дітей до читання. Отож, діти не мають перед собою ідеалу людини, яку слід цінувати і поважати за те, що вона начитана, освічена, культурна.
Отже, одне із завдань сім’ї, бібліотекаря, вчителя - допомогти дитині якнайшвидше і найкраще оволодіти навичками читання, роботи з книгою, елементами пошуку потрібної інформації.
Значить, найпочесніше місце серед джерел інформації треба надати саме книзі. Це можливо, якщо:
• вивчити захоплення дітей;
• їхні інтереси;
• цікавитися читацькими формулярами;
• показати величезні можливості пізнання світу за допомогою книги.
Слід привчати дітей працювати з книгою систематично, а не час від часу. Їх треба навчити читати швидко, але, щоб прочитане було зрозумілим. Після цього треба подумати, що нового дізналися, що захотіли розповісти, запам’ятати. Можливо, виписати цікаву інформацію до записника або читацького щоденника, використовувати прочитане у власному мовленні, при написанні творчих робіт.
Читання – найважливіша сфера духовного життя, тому важливо у молодших учнів розвивати уміння самостійно проводити дозвілля за читанням книги.