Методичні поради » Володимирецький районний колегіум
Володимирецький районний колегіум
20 лис 2017

Закон україни про освіту від 05.09.2017

Для перегляду Закону України про освіту від 05.09.2017 перейдіть за наступним посиланням:
Закон україни про освіту від 05.09.2017
20 лис 2017

Методичні рекомендації 2017

Для перегляду методичних рекомендацій на 2017-2018 н.р. перейдіть за наступним посиланням:
Рекомендації 2017/2018
06 кві 2017

Методичні рекомендації педагогічним працівникам щодо профілактики суїцидальної поведінки серед учнівської молоді

Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками дозрівання особисті та різноманітними суперечностями, передбачає становлення «Я-концепції» та пошуку власного місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високим рівнем деструктивних проявів поведінки. Одним із таких виражень є схильність особистості до суїциду.

Тему самогубства можна віднести до переліку тем, яку більшість дорослих намагається уникнути в обговоренні з дітьми. Головна причина цього – страх викликати нездорову цікавість до суїциду. І дійсно, підтримування інтересу до процесуальних або «позитивних» сторін суїциду є негуманним та непедагогічним. Проте у зв’язку зі зростанням кількості самогубств серед підлітків зростає потреба в розумінні педагогами цього явища.
Важливою складовою превенції суїциду в освітньому середовищі є психологічне благополуччя педагогів. Вони повинні володіти техніками емпатійного слухання, встановлення психологічного контакту, ведення довірливої бесіди та групових дискусій.
Педагогічні працівники навчального закладу повинні будувати свою роботу на засадах особистісно-орієнтованого підходу: визнавати особистість дитини як окрему цінність, ставити інтереси дитини, її потреби, можливості як головний пріоритет у роботі.
Саме класні керівники, вчителі-предметники у ході навчально-виховного процесу мають змогу фіксувати зміни у поведінці учнів, їхнього внутрішнього стану. У разі виникнення нехарактерних проявів необхідно обов’язково після уроку поговорити з дитиною, висловити свою підтримку і розуміння, звернутися із запитом до психолога, поспілкуватися з батьками, аби з’ясувати причини таких змін.
Педагогічним працівникам, варто звернути увагу на такі фактори, які визначають ризик дитячого і підліткового суїциду:
1. Переживання образи, самотності й нерозуміння.
2. Наявна чи уявна втрата любові батьків, нерозділене почуття та ревнощі.
3. Переживання, пов’язані зі смертю, розлученням батьків.
4. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон).
5. Почуття провини, сорому, ображеного самолюбства, самозвинувачення.
6. Страх осуду, кепкування і приниження.
7. Страх покарання, небажання попросити пробачення.
8. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
9. Почуття помсти, злоби, протесту в разі погрози чи здирництва.
10. Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, втекти від складної ситуації.
11. Співчуття чи наслідування вчинків друзів, родичів, героїв книг, фільмів чи кумирів.
12. Занижена самооцінка.
13. Психічні розлади.
14. Вживання алкоголю або наркотиків.
15. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.
16. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).
17. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).
19 лют 2016

Методичні поради

Методичні поради
07 лют 2016

Методичні поради вчителю:

Методичні поради вчителю:
Порада 1. Створіть на уроці умови для виконання завдання різними шляхами. Дайте можливість використати малюнок, оповідь, тести, розрахункові задачі, практичну роботу, ігрові моменти тощо.
Порада 2. Створіть психологічний клімат, за якого діти не бояться висловити помилку думку, знаючи, що то – пошук істини. Переконуючи учня, доводячи істину, не ображайте його, не зачіпайте його гідність, самолюбство. Будьте щедрі на похвалу.
07 лют 2016

Орієнтовні теми проведення класних батьківських зборів

1 клас
1. Шестирічна дитина. Яка вона? (консультація вчителя, психолога)
2. Як допомогти дитині у навчанні.
3. Народна педагогіка, народна казка у формуванні морально-етичних цінностей у дітей.
2 клас
1. Психологічні аспекти виховання і заохочення до навчання дітей молодшого шкільного віку.
2. Щоб не згасло родинне вогнище.*
3. Українські народні традиції в сімейному вихованні. Ознайомлення дітей з родиною та родоводом.
3 клас
1. Умови успішного виховання в сім’ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.
2. Виховання самостійності, відповідальності.
07 лют 2016

Матеріали для проведення Першого уроку

Матеріали для проведення Першого уроку
Інститутом проблем виховання НАПН України розроблено й упорядковано методичні матеріали на допомогу вчителям у проведенні Першого уроку у 2015/2016 навчальному році.

Методичні матеріали розроблені відповідно до листа МОН України 1/9-354 від 24.07.2015 р.«Про тематику Першого уроку в 2015/2016 навчальному році».

Матеріали містять орієнтовні конспекти уроків для учнів початкової, основної та старшої шкіл; орієнтовну тематику уроку, що відповідає принципам Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді; цитати та висловлювання відомих людей щодо патріотизму; інші додаткові матеріали, які вчителі можуть використати на уроці.

Запропоновані матеріали стануть у нагоді вчителям при проведенні Першого уроку у 2015/2016 навчальному році.
Для перегляду натисніть наступне посилання:
Materali-dlya-provedennya-Pershogo-uroku.rar [11.03 Kb] (cкачувань: 5)
12 травня 2015

Деякі українські школи організували написання масових скарг щодо якості завдань тесту з української мови

Деякі українські школи організували колективне написання скарг від учнів про якість завдань тесту ЗНО з української мови і літератури, однак не всі випускники-скаржники здатні зробити це без помилок. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив директор УЦОЯО Ігор Лікарчук.


За словами директора УЦОЯО, установа продовжує отримувати скарги, написані за одним зразком, про начебто погані завдання №№ 29-32 тесту ЗНО з української мови та літератури.

Він, зокрема, повідомив, що в одній із шкіл усіх учнів 11-х класів організували чи примусили написати такі скарги.

"Щоправда, не всі скаржники змогли грамотно текст зразка переписати. А вчителі, які організовували це колективне скаргописання, помилок, або не побачили, або дуже переконані, що їхні учнів добре знають українську мову", - зазначає директор УЦОЯО.

"А ми сподівалися, що випускники цієї та інших шкіл здатні виконати набагато складніше завдання - уважно прочитати текст та відповісти на питання до нього, що вимагалося завданнями 29-33. Виявляється, що переписати без помилок із готового далеко не всі здатні", - наголошує директор Українського центру оцінювання якості освіти, наводячи приклад одного з листів.

 

21 січ 2015

Рекомендації для педагогів

Рекомендації для педагогів 

Взаємодіємо з дитиною із дистантної сім'ї

Рекомендації для педагогів

  • Емоційно підтримуйте дитину. У дистантних сім'ях емоційне спілкування може перериватися через тимчасову відсутність батька чи матері, тому ди­тина з такої сім'ї потребує психологічного захисту, тепла тощо. Потрібно під­бадьорювати її (бодай добрим словом, поглядом), аби в неї сформувалося від­чуття повної сім'ї та гармонії взаємин між її членами.
  • Підтримуйте в дитини відчуття безпеки. У дистантній сім'ї дитина емоційно близька до тієї людині, яка її виховує та проводить із нею більшість часу: це може бути бабуся (через відсутність батьків) або мама (якщо батько на заро­бітках), батько (якщо мати на заробітках, у відрядженні) тощо. Бажано, щоб дитина відкрилася вам, не приховуючи своїх почуттів та емоцій.
  • Приділяйте дитині з дистантної сім'ї особливу увагу. Здебільшого таких ді­тей виховує лише мама, відповідно, у них немає прикладу батьківського вихо­вання. Тож мама вимушена брати на себе чоловічі ролі. Ураховуйте це під час спілкування з дитиною.
  • Сприяйте творчому розвитку дитини. Створіть необхідні умови для розкрит­тя її здібностей.
  • Будьте пильними під час спілкування з дитиною. Не варто постійно нагадува­ти їй про батька (матір), який(-а) у конкретний момент відсутній(-я) у родині, адже дитина і так сумує.
  • Уважно ставтеся до почуттів дитини. Трапляється, що діти з традиційних сі­мей не розуміють, чому в дітей із дистантних родин неповна сім'я, а батьки нібито розлучені, тож можуть насміхатися з них, дражнити їх. Намагайтеся вберегти дитину від цього.
  • Цікавтеся щоденним життям дитини (її навчанням, дозвіллям). Будьте уваж­ними до її захоплень.
  • Сприймайте свою дитину такою, яка вона є. Прислухайтеся до її прохань. Ди­тина в дистантній сім'ї є дуже вразливою та нерішучою, тож надзвичайно важливо виокремлювати час, щоб вислухати та зрозуміти її.
13 жов 2013

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

Як скласти план-конспект уроку? Які його компоненти є обов'язковими?

Підготовка вчителя до уроків починається ще до початку навчального року і включає в себе: вивчення Державного стан­дарту освіти, програм, підручників, укладання те­матичного планування (календарно-тематичного) тощо. Все це дійсно так. Однак підготовка до окремо взятого уроку такої процедури не передбачає. А якщо і передбачає, то лише епізодично, вибірково.

До початку навчального року вчителеві варто ретельно вивчити навчальну програму, ознайомитися з її особливостями, структурою і здійснити розподіл матеріалу за уроками. Упродовж року про­грама та календарно-тематичне планування — обо­в'язкові науково - та навчально-методичні інфор­маційні джерела, якими користуватиметься вчи­тель. Програма — документ, який завжди повинен бути під рукою. Чому?

У програмі передбачено основні змістові лінії, обсяги навчального матеріалу, подається перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підго­товки учнів, здійснено розподіл годин за темами та окремими формами діяльності (узагальнення, підсумкове узагальнення, узагальнювальне повто­рення, тематичне оцінювання, резервний час тощо), описано критерії оцінювання навчальних досяг­нень учнів з історії. Все перелічене вище вчитель повинен не лише знати, а й постійно використову­вати в щоденній практиці. Незнання програми вчителем та її компонентів досить часто призводить до ситуацій, коли він не може визначити навчальну та розвивальну мету уроку, об'єктивно оцінити відповідь учня, сформулювати вимоги до рівня навченості школярів тощо. Програмою варто корис­туватися не лише тим, хто тільки розпочинає свій професійний шлях, а й усім учителям, оскільки вона є надійним науково-методичним документом в про­цесі підготовки навчання шкільної історії.

Написання плану-конспекту уроку передбачає певну послідовність дій.

На першому етапі оби­рається тема уроку. Як зазначалося вище, тема ви­значається на основі програми. На другому етапі визначається мета уроку. Згідно із традиційними підходами, мета має три основних компоненти: навчальний (дидактичний), розвивальний, виховний.

Навчальна мета визначається на основі змісту програми (ліва частина програми). В ній спроекто­вано дидактичні завдання уроку.

Розвивальна мета уроку визначається за допо­могою державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (права частина програми). В кожній темі передбачено розвивальний блок зав­дань. У розвивальній меті фіксуються ті завдання, що пов'язані з формуванням умінь та навичок (пев­них компетенцій).

Виховна мета визначається на основі змісту на­вчального матеріалу, прийомів і методів, загальної організації навчального процесу. В ній прогнозуєть­ся (передбачається) виховний потенціал — те, що виховує, формує змістом або окремими засобами, методами, прийомами, впливає на емоційний стан, розвиває морально-етичні засади.

На третьому етапі визначаються засоби на­вчання — обладнання уроку. Перелік засобів на­вчання включає основний інструментарій уроку: підручники, посібники, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання тощо.

Окремі вчителі в плані-конспекті уроку виділя­ють як окремий компонент понятійний апарат. Зде­більшого це нові поняття і терміни теми або ті, що варто повторити, узагальнити, систематизувати. Вважаємо, що поняття і терміни не є обов'язковим компонентом структури плану-конспекту. Роботу з понятійним апаратом варто планувати в ході само­го уроку.

На четвертому етапі визначаються тип та фор­ма уроку: тип — на основі дидактичної мети, а фор­ма — за домінуючими методами навчання.. Згідно із класифікацією, яку пропонують О. Пометун та Г. Фрейман, розрізняють такі уроки: за­своєння нового навчального матеріалу; формування і вдосконалення вмінь та навичок; закріплення та за­стосування знань, умінь та навичок; узагальнення та систематизації знань; контролю і корекції знань, умінь і навичок; комбіновані. В. Мисан, автор іншої класифікації, пропонує дещо спрощену ти­пологію уроків: вивчення нового матеріалу; форму­вання умінь та навичок; перевірки знань, умінь та на­вичок (урок тематичної атестації); узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок; комбіновані. Що ж до визначення форми уроку, то тут є декілька підходів. Один із них — визначення форми за допомогою домінуючих методів навчан­ня. Завдяки такому підходу уроки за формою класифікують так: словесні, наочні, ігрові, словесно-наочні, словесно-ігрові, наочно-ігрові. Форму уроку можна визначати за видовою органі­зацією (індивідуальними проявами) або нетра­диційними формами: урок-турнір, урок-телеміст, кіноурок, відеоурок, телеурок, урок-дискусія, урок «КВК», урок-суд, урок пам'яті, урок-прес-конференція, урок-конференція, урок «Що? Де? Коли?», урок-гра, урок-презентація тощо. Визначення фор­ми уроку є не менш важливим, ніж типу уроку, оскільки саме вона вказує на домінуючі методи та прийоми навчання.

На п 'ятому етапі відбувається планування ходу уроку. Хід уроку — своєрідний сценарій, згідно з яким реалізуються мета та основні завдання. О. По­метун та Г. Фрейман пропонують обов'язкові струк­турні компоненти уроку, набір яких у кожному типі уроку буде різним. 1. Організаційний момент. 2. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів, або підготовка школярів до сприйняття нової теми. 3. Мотивація навчальної діяльності. 4. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних резуль­татів. 5. Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття). 6. Осмислення нових знань і вмінь. 7. Систематизація й узагальнення нових знань і вмінь на перетворюючому і творчому рівнях. 8. Підбиття підсумків уроку. 9. Інструктаж з домашнього завдан­ня. 10. Перевірка знань і вмінь.

В. Ми­сан визначає три основних елементи уроку: підго­товчий, основний, заключний. Кожен із цих етапів для різного типу уроку має специфічні складові. Незалежно від того, прихильником якої структури уроку є вчитель, варто пам'ятати, що хід самого уро­ку планується з обов'язковим дотриманням всіх його елементів.

Окремо варто звернути увагу і на планування навчального часу на уроці математики. Складовою ефек­тивності кожного з етапів є чіткий розподіл на­вчального часу.

На що варто звернути увагу, складаючи план – конспект уроку?

На уроці важливо все, і не може бути дру­горядних його складових. Від організації, манери спілкування, чіткості дій, темпу залежить в першу чергу робоча атмосфера уроку. Незібраний учитель, невчасно розпочатий урок, відсутність крейди, на­очних посібників, спізнення учнів, неприбраний кабінет, непідготовлене робоче місце учня — все це може негативно вплинути на початок та подальшу організацію процесу навчання на уроці математики. Щоб не допустити перерахованих вище негативних про­явів, варто ретельно планувати всі структурні еле­менти уроку від початку до його завершення. Сту­дентам, учителям, які лише розпочинають свою пе­дагогічну діяльність, необхідно продумувати (про­говорювати) весь хід уроку. Наприклад: «Заходжу в клас. Чекаю тиші. Вітаюся з учнями. Прошу всіх сісти і підготуватися до уроку (на парті має бути підручник, робочий зошит, ручка, олівець, лінійка). Ознайомлюю учнів з основними видами діяльності на уроці: на першому етапі уро­ку перевіримо засвоєння попередньої теми за допо­могою індивідуальних, групових завдань та само­стійної роботи у формі диктанту. Потім продовжимо вивчення теми. Узагальнення вивченого матеріалу здійснюватимемо у формі гри. За результатами роботи будуть виставлені оцінки. Підіб'ємо підсумки уроку. Ви отримаєте домашнє завдання за підручником та збірником ».

В процесі планування уроку варто звернути ува­гу на те, щоб кожен етап був логічно поєднаний з попереднім і наступним. На деякі із запитань учні не зможуть дати повної відповіді. Саме це може бути підставою для оголошення теми уроку. Змодельована ситуація свідчить про логічне по­єднання двох складових уроку — актуалізації та оголошення нової теми. За такою ж схемою можна перейти до мотивації вивчення нової теми. (Учні розмірковують над по­ставленими запитаннями і з допомогою вчителя мотивують необхідність вивчення теми.)

Перевірка домашнього завдання, засвоєння вивченого матеріалу обов'язково планується. Для усної перевірки потрібно скласти перелік запитань та завдань. Для письмової перевірки знань (самостійна робота, ви­конання тестових завдань, диктант) краще заздалегідь підго­тувати кожному учневі окремий варіант завдання. За таких умов учитель не лише зекономить навчаль­ний час, оскільки не виголошуватиме завдань, а й створить ситуацію, за якої кожен учень вважатиме, що отримав індивідуальне завдання.

Узагальнення й систематизацію знань під час вивчення нового матеріалу краще здійснювати в процесі розгляду основних питань теми. Узагаль­нення та систематизацію в кінці уроку варто прак­тикувати у 8—11 класах. Це обумовлено не лише віковим фактором, а й сформованістю певних умінь та навичок у попередні роки навчання.

Виставляючи оцінки, варто чітко дотримувати­ся критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Кожна з оцінок, особливо це сто­сується усних відповідей, повинна бути обґрунтованою.

Інструктаж домашнього завдання — це також структурний компонент уроку. Кількість завдань повинна бути оптималь­ною і обґрунтованою.

За якою схемою аналізувати проведений урок ? Що таке аналіз та самоаналіз проведеного уроку?

Будь-який проведений урок підлягає аналізу за умови присутності на ньому сторонніх осіб (дирек­тора, заступника директора, методиста, вчителів та ін.) або самоаналізу вчителя. Під аналізом уроку варто розуміти характеристику і оцінку навчаль­ного заняття в цілому або ж його окремих частин. Аналіз уроку може бути повним (детальна характе­ристика всіх структурних компонентів уроку, діяль­ності вчителя та учнів) і частковим (аналіз викори­станих методів і засобів навчання; рівень активі­зації учнів на уроці історії; організація самостійної роботи на уроці тощо). В аналізі уроку враховують­ся діяльність учителя, учнів, ступінь розкриття теми уроку, реалізація мети, основних завдань, доціль­ність використання методів та засобів навчання тощо. В педагогічній літературі пропонуються різні схеми аналізу уроку. Варто пам'ятати, що будь-яку з них не варто розглядати як універсальну модель аналізу діяльності вчителя та учнів. Разом з тим у будь-якій схемі аналізу уроку повинні бути обов'яз­кові компоненти, що підлягають обговоренню, оцінці тощо. До обов'язкових можна віднести такі компоненти. 1. Характеристика структурних еле­ментів уроку: визначення теми, мети (навчальної, розвивальної, виховної), завдань, типу, форми, об­ладнання, етапів уроку. 2. Зміст та методика ос­новних етапів уроку: організація повторення, особ­ливості вивчення нового матеріалу, організація уза­гальнення, систематизації знань, умінь та навичок, контролю тощо. 3. Характеристика методів та за­собів навчання: доцільність методів та засобів навчання; використання активних методів навчання; поєднання фронтальної, індивідуальної, групової форм роботи; організація самостійної роботи; ме­тодика контролю та обліку знань тощо. 4. Харак­теристика діяльності вчителя: рівень педагогічних вимог до роботи учнів; мова вчителя; володіння сло­вом як основним засобом спілкування з учнівським колективом; стиль поведінки; дотримання педаго­гічного такту; організаторська та управлінська діяльність учителя; характеристика функцій діяль­ності вчителя: консультативної, контрольної, організаційної тощо. 5. Характеристика діяльності учнів: рівень працездатності; активність мислення; вміння організувати свою діяльність на уроці; ро­зуміння поставлених завдань; дотримання вимог учителя тощо. 6. Характеристика загальних резуль­татів уроку: реалізація мети і завдань уроку; дотри­мання плану-конспекту уроку; якість роботи кла­су та вчителя.

Результатом підготов­ки вчителя до уроку має стати відповідність певно­му переліку вимог: до змісту навчального матеріалу, що опрацьо­вується на уроці; до методики проведення уроку; психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку.

I. Вимоги до змісту навчального матеріалу, що опрацьовується на уроці:

повноцінність змісту, педагогіч­ного задуму уроку, його відповідність очікуваним результатам;

науковість матеріалу уроку;

застосування різноманітних джерел знань;

достатність і структурованість навчального матеріалу для формування базових знань та розв'язання ключових проблем.

II. Вимоги до методики проведення уроку:

мотивація і диференціація навчання;

високий ступінь самостійної розумової діяль­ності учнів, їх пізнавальної активності;

охоплення роботою всіх учнів;

виховання інтересу до предмету;

правильний вибір типу і структури уроку, за­собів і методів його проведення залежно від очіку­ваних результатів (дидактичної мети);

відповідність прийомів навчання педагогічно­му задуму, змісту і пізнавальним можливостям учнів.

III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:

педагогічний такт учителя;

культура мовлення, емоційність, темп мовлен­ня;

врахування вікових та індивідуальних особ­ливостей учнів;

контакти з класом, наявність активної взаємо­дії та співпраці;

дотримання санітарно-гігієнічних норм .

Самоаналіз уроку — характеристика уроку, дана вчителем, який його провів. Вона може здійснюва­тися на основі схеми аналізу уроку або у формі відповідей на запитання щодо поетапного виконан­ня всієї групи завдань: з підготовки уроку та вже проведеного уроку. Наприклад: 1. Чи відповідав урок програмі? 2. Чи правильно визначені мета і завдання уроку? Наскільки реалізовані мета та зав­дання уроку? 3. Чи правильно розподілений на­вчальний час за основними етапами уроку? На­скільки ефективним виявився розподіл навчально­го часу? 4. Наскільки доцільними були методи і за­соби навчання? Як вони сприяли реалізації мети та завдань уроку? 5. Які методи і засоби навчання були найбільш ефективними і результативними? 6. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивіду­альні) домінували на уроці? Чи вдалі їх вибір і по­єднання? 7. Чи об'єктивно, з дотриманням вимог, критеріїв, коментарем оцінено діяльність учнів? 8. Чи правильно проведено на уроці інструктаж, визначено обсяг і складність домашнього завдан­ня? 9. Чи було дотримано норм педагогічної етики, такту? Як було організоване спілкування з учнями, стимулювався успіх? 10. Що на уроці було найбільш вдалим, ефективним, а що не вдалося? Чому? 11. Чи сприяв урок розвитку учня? Як саме?

У навчально-методичній літературі можна зуст­ріти ряд інших схем аналізу та самоаналізу прове­деного уроку. Серед них важко визначити якусь найбільш універсальну. Вважаємо, що найкращою схемою аналізу проведеного уроку може бути сам план-конспект уроку. Аналізуючи всі структурні елементи плану-конспекту, можна з'ясувати, на­скільки вони відповідають вимогами, були доціль­ними, продуманими і спрацювали на досягнення поставленої мети.

 

>> <<