«У МЕНЕ НЕМАЄ НІГ, АЛЕ Є ПОЧУТТЯ. Я НЕ МОЖУ БАЧИТИ, АЛЕ Я ПОСТІЙНО ДУМАЮ. ХОЧА Я НЕ ЧУЮ, Я ХОЧУ СПІЛКУВАТИСЯ. ЧОМУ ЛЮДИ ВВАЖАЮТЬ МЕНЕ НЕПОТРІБНОЮ, БЕЗМОВНОЮ, БЕЗДУМНОЮ? ЯК І ІНШІ, Я СПРОМОЖНА ДУМАТИ ПРО НАШ СВІТ.»
КОРАЛІ СЕВЕРС, 14 РОКІВ
Що таке інклюзивне навчання?
Поширеною є думка, що інклюзивне навчання – це лише навчання дітей із певними діагнозами, захворюваннями, в тому числі із інвалідністю, у класах загальноосвітніх закладів освіти. Проте ця думка є хибною.
Закон України “Про освіту” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це “особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту”.
Тобто до категорії таких осіб можуть підпадати не тільки учні з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами, що не належать до слов’янської групи мов) тощо.
Зараз МОН розробляє чіткий перелік осіб з особливими освітніми потребами.
Кожна школа за своєю філософією повинна бути інклюзивною. Це означає готовність у будь-який час прийняти кожну дитину, прагнучи створити максимально сприятливе середовище для розвитку її потенціалу.
Коли ми говоримо про створення інклюзивного освітнього середовища, ми не маємо на увазі суто відкриття інклюзивних класів або забезпечення архітектурної доступності.
Це і підвищення компетентності педагогічних працівників та руйнування суспільних стереотипів щодо освіти таких дітей. Адже хвороба не дорівнює інвалідності, інвалідність – наявності особливих освітніх потреб (наприклад, особи із серцево-судинними захворюванням не мають цих потреб), особливі освітні потреби не означають захворювання або інвалідність (наприклад, люди з дислексією).
Інклюзивне навчання полягає в тому, що в звичайному класі вчаться звичайні діти, просто деякі з них вчаться трошечки по-іншому – наприклад, використовуючи шрифт Брайля. Але в такому класі ні в якому разі не має бути відокремлення одних дітей від інших (навіть на рівні риторики). З урахуванням рекомендацій спеціалістів та настільки, наскільки це можливо, у такому класі налагоджується спільне навчання.
ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ:
• Діти навчаються разом у звичайній школі.
• Поліпшується моторний, мовний, соціальний, емоційний розвиток дитини.
• Діти отримують можливість жити разом з батьками.
• Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
• Навчання проводиться з орієнтацією на здібності та інтереси дітей.
• У дітей є можливість для налагодження дружніх стосунків з ровесниками.
• Діти з особливими потребами отримують ефективну освіту, щоб жити повноцінним життям.
Переваги для дітей без особливих потреб:
• вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
• вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
• вчаться співробітництву;
• вчаться поводитися нестандартним чином, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
Переваги для родин:
• Батьки отримують інформацію про типовий і атиповий розвиток дітей.
• Родини одержують підтримку з боку інших батьків.
• Батьки беруть активну участь у визначенні навчальних цілей і завдань для дітей.
• Всі батьки стають частиною шкільної спільноти.
Переваги для вчителів та інших фахівців:
• Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.
• Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що допомагає їм ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.
• Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) навчаються працювати в команді.
Чи не знижується якісь навчання в інклюзивному класі?
Наявність у школі дітей з особливими освітніми потребами підвищує кваліфікацію вчителя та директора. Учитель вчиться бути уважним до цієї дитини. Якщо він навчиться бути уважним до неї, то й почне більш уважно ставитись до інших дітей. Натомість учні, які бачать, що дитина, яка має певні труднощі в навчанні, вчиться краще та старанніше, починають показувати вищі результати в навчанні.
Директор же вивчає нормативну базу щодо облаштування приміщень, медичних показань тощо. Таким чином він розвивається, виходячи за межі суто освіти.
Окрім того, покращується архітектурна доступність школи. А це – пандуси, ліфти, написи шрифтом Брайля тощо - потрібно не тільки для дитини, а й для батьків, гостей школи, вчителів та адміністрації, які теж, до прикладу, можуть пересуватися на інвалідному візку або тимчасово мати складнощі з пересуванням.
Скільки дітей може бути в інклюзивному класі?
Згідно з законом “Про загальну середню освіту”, загалом у класі може бути не більше 30 учнів.
При цьому, згідно з “Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах” (постанова Кабміну від 15 серпня 2011 р. № 872), учнів “із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо” може бути не більше трьох та учнів “із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією, розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках”– не більше двох.
Тобто максимальна кількість таких дітей у класах – три, а в окремих випадках – два.
Скільки вчителів працює в інклюзивному класі?
В інклюзивному класі працюють один учитель та один асистент учителя.
Які обов’язки має асистент вчителя?
Він є асистентом саме вчителя, а не дитини. Це означає, що він не прив’язаний до однієї чи кількох дітей, а працює зі всім класом.
Так, часом дитині з особливими освітніми потребами необхідно приділити більше часу, щоб, наприклад, пояснити завдання, але асистент учителя так само може пояснити щось й іншим учням.
Окрім того, своєю роботою асистент може звільнити більше часу вчителю для пояснень. Наприклад, поки асистент щось роздруковує чи роздає навчальні матеріали, вчитель ще раз роз’яснює тему або ще якось залучає дитину з особливими освітніми потребами до спільної роботи в класі. Адже спільна робота – головна мета інклюзивного навчання.
Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у школі необхідно створити відповідні умови:
• безперешкодний доступ до території та приміщень школи, зокрема, для дітей з вадами опорно-рухового апарату, в тому числі для дітей, які пересуваються на візку, та дітей з вадами зору;\
• забезпечення необхідними навчально-методичними посібниками, наочно-дидактичними та індивідуальними технічними засобами навчання;
• наявність кабінетів учителя-дефектолога, психологічного розвантаження, логопедичного з відповідним корекційно-роздатковим обладнанням;
• забезпечення педагогічними кадрами, які володіють методиками роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (зокрема, учителями-дефектологами, учителями інклюзивного навчання (асистентами учителя).
Інклюзія в нашій школі означає розкриття кожного учня.
Інклюзія враховує потреби дітей,створюються спеціальні умови, підтримка необхідні учням і вчителям для досягнення успіху.
Контингент дітей з особливими потребами колегіуму:
• У нашій школі станом на 01.02.2019 р. навчається таких 2 учні у 2 – А класі.
Поради батькам від асистента вчителя
Посібник
«Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків»
Розробку посібника «Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків» здійснено в рамках діяльності науково-методичного центру інклюзивної освіти Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка.
nklyuzivna-osvta-vd-A-do-Ya-1.zip [592.95 Kb] (cкачувань: 67)
Мета посібника – відповісти на основні запитання про впровадження інклюзивної освіти в навчальних закладах системи дошкільної та загальної середньої освіти, які найчастіше виникають у педагогів і батьків. Посібник створено у формі запитань і відповідей. Відповіді на запитання містять посилання на основні законодавчі та нормативно-правові документи, інші літературні джерела, а також коментарі, які можуть не співпадати із зазначеними першоджерелами. Ми робимо це для того, щоб читачі краще зрозуміли суть інклюзії, а також віримо, що краще розуміння цього процесу приведе до нових, покращених змін як у законодавстві, так і у практиці.
