2. Патомеханізм: вірус проникає у клітини епітелію верхніх дихальних шляхів та кон’юнктив → первинно розмножується у регіональних лімфатичних вузлах та лімфатичній тканині → проникає у кров, викликає віремію та інфікує клітини лімфатичної системи усього організму, а також епітелій дихальних шляхів.
3. Резервуар та шляхи передачі: люди єдиний резервуар; інфекція переноситься повітряно-крапельним шляхом та через контакт з інфікованими виділеннями (напр., виділення дихальних шляхів).
4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період до появи продромальних симптомів 8–12 днів (в середньому 10), до появи висипки – в середньому 14 днів (7–18 днів); висока заразність – ризик захворювання після контакту у сприйнятливої до інфекції особи дуже високий. Пацієнт інфікує інших від моменту появи продромальних симптомів до 3–4 днів після появи екзантеми. Вірус залишається активним у повітрі або на інфікованих поверхнях до 2 год.
КЛІНІЧНA КАРТИНА
Інфекція практично завжди перебігає з клінічними симптомами. Поетапно з'являються:
1) продромальні симптоми (тривають декілька днів): висока лихоманка, навіть до 40°C (1–7 днів); сухий кашель (може зберігатися 1–2 тиж.), сильний риніт; кон’юнктивіт (світлобоязнь) – може бути досить інтенсивним (особливо у дорослих), з набряком повік; минає одночасно зі зниженням лихоманки;
2) плями Бельського-Філатова-Копліка сіро-білі множинні папули на слизовій оболонці щік на рівні премолярів; з'являються 1–2 дні перед появою висипань, зберігаються до 1–2 днів після їх появи. Патогномонічний симптом, але його відсутність не виключає кору;
3) період висипань (плямисто-папульозні висипання) – плями та папули від темночервоного до фіолетового кольору, діаметром 0,1 1 см, з'являються протягом 2–4 днів; часто спочатку на голові (на чолі, нижче лінії волосся, за вухами; висипання не захоплюють волосяних ділянок шкіри), далі поетапно поширюються на тулуб та кінцівки . Окремі висипання зазвичай зливаються між собою. Висипання починають бліднути та зникати через 3–7 днів в такій послідовності, як з’являлися, залишаючи буру пігментацію та легке злущення епідермісу;
4) інші симптоми (рідше) – відсутність апетиту, діарея, генералізована лімфаденопатія.
ДІАГНОСТИКА
1) серологічне дослідження (ІФА): специфічні антитіла проти вірусу кору класу IgM у сироватці у невакцинованої впродовж останніх 2–3 міс. особи. З'являються через 2–3 дні від появи висипань та зникають через 4–5 тиж. Клінічний матеріал (кров) необхідно взяти через >7 днів від появи висипань (найвища концентрація специфічних IgM). Якщо зразок взято раніше та результат був негативним, дослідження необхідно повторити. Якщо визначення IgM неможливе, діагноз підтверджує 4-кратне підвищення титру специфічних IgG у сироватці з інтервалом 4 тиж. (у гострій фазі хвороби та в період реконвалесценції).
2) ізоляція вірусу іншого, ніж вакцинного, штаму (культивування): клінічний матеріал (найкраще взяти протягом 1–4 днів від появи висипань) – мазок із горла, сеча, цільна гепаринізована кров. Клінічний матеріал (найкраще зразок сечі та мазок із глотки) зберігайте у холодильнику та відправте до лабораторії, яка виконує такі дослідження.
Діагностичні критеріїї
Підозра на захворювання на основі клінічної картини, діагноз лише на основі лабораторних досліджень. Якщо підозрюєте кір → необхідно обов’язково повідомити про захворювання до районної санітарно-епідеміологічної станції (СЕС) та виконати серологічні дослідження на кір. У випадку характерної клінічної картини кір можна діагностувати в особи, яка була в контакті з хворим на кір, діагноз якого лабораторно підтверджено.
Диференційний діагноз
Інші захворювання із генералізованими висипаннями:
1) інфекції – скарлатина, краснуха, інфікування ентеровірусами, аденовірусами, парвовірусом В19, ЕБВ (EBV) (особливо після прийому ампіциліну та амоксициліну), мікоплазмою;
2) неінфекційні хвороби – алергічні висипання, медикаментозні висипання.
ЛІКУВАННЯ
Виключно симптоматичне – антипіретики, відпочинок, затемнена кімната (світлобоязнь), відповідна гідратація та харчування хворого. Додаткове вживання вітаміну А корисно впливає на дітей із гіпотрофією. При бактеріальних ускладненнях – антибіотикотерапія.
УСКЛАДНЕННЯ
Вищий ризик у новонароджених та дорослих (особливо з гіпотрофією та з клітинними імунодефіцитами):
1) середній отит (7–9%), пневмонія (1–6%; висока смертність), енцефаліт (0,1%; смертність 15%, у 25% хворих стійкі неврологічні наслідки) та міокардит, судоми (0,5%), сліпота (ретробульбарний неврит);
2) вторинні бактеріальні інфекції та посилення симптомів прихованого туберкульозу (кір спричиняє сильну тимчасову імуносупресію) – часто з тяжким перебігом, можуть призвести до смерті; якщо лихоманка зберігається довше, ніж декілька днів, або з’являється повторно, це вказує на ускладнення;
3) смерть 0,1–1/1000 захворювань (але навіть 20–30% серед новонароджених у країнах, що розвиваються);
4) підгострий склерозуючий паненцефаліт рідкісні (1–4/100 000, але 1/8000, якщо кір у віці <2 р.), прогресуючі нейродегенеративні розлади, які призводять до смерті; розвиваються через кілька або кільканадцять років після перенесеного кору (медіана 7 років).
ПРОГНОЗ
Зазвичай хвороба має легкий або середньотяжкий перебіг. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Особливо тяжкий перебіг та високий ризик ускладнень у малих дітей із гіпотрофією (особливо з гіповітамінозом А) або у пацієнтів з імунодефіцитом. Смертельні випадки – рідко, в основному внаслідок ускладнень (особливо в осіб із гіпотрофією та клітинними імунодефіцитами – енцефаліт з включеннями, гігантоклітинна пневмонія).
ПРОФІЛАКТИКА
Специфічні методи
1. Вакцинація →розд. 18.10 – основний метод профілактики.
2. Пасивна профілактика →розд. 18.10 – у виняткових ситуаціях у сприйнятливих до захворювання осіб після контакту з хворим застосовують імуноглобулін.
Неспецифічні методи
1. Ізоляція хворих протягом 4 днів від появи висипань (у випадку пацієнтів із імунодефіцитом протягом усього періоду хвороби), а сприйнятливих до інфікування осіб (не вакцинованих), які були в контакті з пацієнтом – протягом усього інкубаційного періоду. У разі розвитку ускладнень кору, пацієнт не інфікує контактуючих з ним осіб та не вимагає ізоляції.
2. Обов’язкова реєстрація та епідеміологічне розслідування – у кожному випадку підозри на захворювання обов’язкове повідомлення в СЕС.
