Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками дозрівання особисті та різноманітними суперечностями, передбачає становлення «Я-концепції» та пошуку власного місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високим рівнем деструктивних проявів поведінки. Одним із таких виражень є схильність особистості до суїциду.
Тему самогубства можна віднести до переліку тем, яку більшість дорослих намагається уникнути в обговоренні з дітьми. Головна причина цього – страх викликати нездорову цікавість до суїциду. І дійсно, підтримування інтересу до процесуальних або «позитивних» сторін суїциду є негуманним та непедагогічним. Проте у зв’язку зі зростанням кількості самогубств серед підлітків зростає потреба в розумінні педагогами цього явища. Важливою складовою превенції суїциду в освітньому середовищі є психологічне благополуччя педагогів. Вони повинні володіти техніками емпатійного слухання, встановлення психологічного контакту, ведення довірливої бесіди та групових дискусій. Педагогічні працівники навчального закладу повинні будувати свою роботу на засадах особистісно-орієнтованого підходу: визнавати особистість дитини як окрему цінність, ставити інтереси дитини, її потреби, можливості як головний пріоритет у роботі. Саме класні керівники, вчителі-предметники у ході навчально-виховного процесу мають змогу фіксувати зміни у поведінці учнів, їхнього внутрішнього стану. У разі виникнення нехарактерних проявів необхідно обов’язково після уроку поговорити з дитиною, висловити свою підтримку і розуміння, звернутися із запитом до психолога, поспілкуватися з батьками, аби з’ясувати причини таких змін. Педагогічним працівникам, варто звернути увагу на такі фактори, які визначають ризик дитячого і підліткового суїциду: 1. Переживання образи, самотності й нерозуміння. 2. Наявна чи уявна втрата любові батьків, нерозділене почуття та ревнощі. 3. Переживання, пов’язані зі смертю, розлученням батьків. 4. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон). 5. Почуття провини, сорому, ображеного самолюбства, самозвинувачення. 6. Страх осуду, кепкування і приниження. 7. Страх покарання, небажання попросити пробачення. 8. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність. 9. Почуття помсти, злоби, протесту в разі погрози чи здирництва. 10. Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, втекти від складної ситуації. 11. Співчуття чи наслідування вчинків друзів, родичів, героїв книг, фільмів чи кумирів. 12. Занижена самооцінка. 13. Психічні розлади. 14. Вживання алкоголю або наркотиків. 15. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це. 16. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями). 17. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).
Криза підліткового віку, сповнена бурхливими емоційними сплесками дозрівання особисті та різноманітними суперечностями, передбачає становлення «Я-концепції» та пошуку власного місця у суспільстві. Саме підлітковий вік характеризується високим рівнем деструктивних проявів поведінки. Одним із таких виражень є схильність особистості до суїциду. Тему самогубства можна віднести до переліку тем, яку більшість дорослих намагається уникнути в обговоренні з дітьми. Головна причина цього – страх викликати нездорову цікавість до суїциду. І дійсно, підтримування інтересу до процесуальних або «позитивних» сторін суїциду є негуманним та непедагогічним. Проте у зв’язку зі зростанням кількості самогубств серед підлітків зростає потреба в розумінні батьками цього явища. У разі виникнення нехарактерних проявів необхідно обов’язково поговорити з дитиною, висловити свою підтримку і розуміння, звернутися із запитом до психолога, медичних працівників, аби з’ясувати причини таких змін. Батькам варто звернути увагу на такі фактори, які визначають ризик дитячого і підліткового суїциду: 1. Переживання образи, самотності й нерозуміння. 2. Наявна чи уявна втрата любові батьків, нерозділене почуття та ревнощі. 3. Переживання, пов’язані зі смертю, розлученням батьків. 4. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон). 5. Почуття провини, сорому, ображеного самолюбства, самозвинувачення. 6. Страх осуду, кепкування і приниження. 7. Страх покарання, небажання попросити пробачення. 8. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність. 9. Почуття помсти, злоби, протесту в разі погрози чи здирництва. 10. Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, втекти від складної ситуації.
06 квітня 2017 року відбулося засідання наукового товариства, на якому було проведено захист науково-дослідницьких робіт з елементами творчості. Юні науковці презентували свої творчі доробки з різних тем.
