Складнощі керування класом » Володимирецький районний колегіум
Володимирецький районний колегіум
25 лип 2017

Складнощі керування класом

Можна виокремити дві групи проблем — об’єктивні й суб’єктивні, залежно від того, де знаходиться їх джерело: поза сферою впливу класного керівника чи в його свідомості (ці проблеми можна назвати зовнішніми й внутрішніми). До зовнішніх джерел проблем класного керівництва належить, зокрема, внутрішньошкільне керування (пріоритетне орієнтування шкільної адміністрації саме на навчання, а не на виховання; недостатньо підкріплений статус класного керівника; зміщення акцентів у виховній роботі до загальношкільних справ; відсутність реальних критеріїв і показників результативності роботи класного керівника; нечіткі й неосяжні обов’язки класного керівника; брак методичної допомоги всередині школи): пріоритетність школи як закладу освіти, а не виховання, через що подекуди класному керівникові відводиться роль контролера за тим, як учні його класу відвідують уроки, навчаються з предметів та поводяться в школі.
До внутрішніх, суб’єктивних джерел можливих проблем класного керівника належать особливості його особистості, на яких ми й зупинимося докладніше.
Типи класних керівників очима психолога.
У книзі «Останній дзвінок» видатного російського методиста С. Афанасьєва організаторові шкільного свята пропонується поміркувати над роллю педагога, який організовує таке свято. Автор називає, зокрема, такі ролі, як: «Славетний Король», «Лицемірний Канцлер», «Примхлива Принцеса» та ін. Вони залежать здебільшого від особливостей самої особистості організатора, хоча обумовленість конкретними обставинами також має місце (за визнанням автора). Типологію С. Афанасьєва можна порівняти з іншою, відомішою схемою психоаналітика й творця трансактного аналізування Е . Берна про три стани людини: «Батько», «Дитина», «Дорослий».
Стани людини (за Е. Берном)
У кожної людини можна виявити три типи станів «Я». Перша група походить від батьківських зразків поведінки. Надалі ми називатимемо цей тип станів «Батько». У цьому стані людина почувається, думає, діє, говорить і реагує так само, як це робили її батьки, коли вона була дитиною. Навіть тоді, коли цей стан «Я» не є активним, він найчастіше впливає на поведінку людини як батьківський уплив, виконуючи функцію совісті.
Друга група станів «Я» полягає в тому, що людина самостійно (без сторонніх впливів) оцінює своє оточення об’єктивно, розраховуючи можливості та ймовірності на основі минулого досвіду. Цей стан «Я» назвемо «Дорослий». Його можна порівняти з функціонуванням комп’ютера.
Кожна людина також несе в собі риси маленького хлопчика або маленької дівчинки. Іноді вона відчуває, мислить, діє, говорить і реагує так само, як робила це в дитинстві. Цей стан «Я» називається «Дитина». Його не можна вважати дитячим або незрілим; цей стан тільки нагадує дитину певного віку, здебільшого 2—5 років.
З позицій розуміння взаємодії (трансакції за Е . Берном) важливо не тільки те, як людина сприймає себе, але й те, як вона сприймає (уявляє) іншу людину — партнера по спілкуванню. І тут уже не є дуже принциповим, хто ця інша людина — учень із довіреного їй класу, батько цього учня, колега-педагог, директор (завуч) та ін.
Отже, у голові в педагога складається картинка, на якій є образ «Я» й образ «Іншої Людини ». Якщо припустити, що варіанти «Я» й «Іншої Людини» і є «Дитина», «Дорослий» та «Батько», отримуємо матрицю, що складається з 9 типів взаємодії класного керівника.
Зазначимо, що тип спілкування може бути тимчасовим і короткочасним, а може бути й таким, що домінує.
Типи спілкування класного керівника (за С. Афанасьєвим).
Перший тип спілкування — «Улюблений Отаман». Цей класний керівник близький до дитячості, проявів спонтанності й креативності. Він надихає цією енергетикою своїх вихованців. «Отаман» — справжній дитячий лідер, і школярі готові з ним обговорювати свої таємниці, «він свій — наш!» «Отаман» тонко відчуває як колективну енергетику, так і колективний інтелект. Водночас цьому педагогові часто бракує сил на ведення документації, здійснення різноманітних офіційних і повсякденних справ. «Отаман» не завжди добре аналізує, що відбувається з ним і з дітьми. Він сам — дитина (стан «Дитина» за Е . Берном) і бачить перед собою таких самих дітей, як і він. Тому «Улюблений Отаман» найчастіше — щирий, хоча й швидко психологічно видихається й емоційно втомлюється. В арсеналі «вихователя-отамана» — крики й каяття.
Другий тип — «Лицемірний Канцлер». Цей суто маніпулятивний тип взаємодії є абсолютно нещирим. З погляду аналізування взаємодії з вихованцями, такий класний керівник, хоча сам собі й не зізнається, уважає, що потрібно виховувати — робити справу, а інструменти цієї справи — школярі, батьки й колеги (може, навіть адміністрація) — потрібно переконати в тих або інших думках, організувати й уміло вести, уникаючи (позбуваючись) напруження й конфліктів. З другого боку, педагогічна парадигма маніпуляції не повинна лякати й бути опудалом, яке необхідно постійно й привселюдно спалювати, піддаючи анафемі. Погодьтеся: у деяких ситуаціях маніпуляція є неминучою, питання — лише у відповідальності педагога за засіб і наслідки. У «Канцлера» робота налагоджена, усі щось роблять, він сам — у павутинні взаємин, яке пряде, організовуючи, переконуючи, виховуючи. В арсеналі «Канцлера» — інтриги (приховані дії з використанням різних непорядних засобів для досягнення певної мети).
Третій тип — «Мати-й-Мачуха» («Баба-Яга»). У межах цього типу взаємодії класний керівник може переходити від іпостасі турботливої матері до сварливої мачухи, а може тривалий час триматися однієї крайності. Цей педагог — «Батько», який постійно вчить партнера по взаємодії — «Дитину» (доброзичливо або зло критикує), його взаємодія зазвичай є неконструктивною, він може й пожаліти (при цьому свою материнську сутність класні керівники чудово усвідомлюють: «Я з тобою як матір зараз розмовляю…»). Такі педагоги видаються такими собі квочками, але для школярів, які мають сімейні проблеми, можуть виявитися дуже необхідними. Головна небезпека цього типу полягає в тому, що педагог переконаний у винятковості своїх уявлень про правильність і неправильність учинків, дій, суджень. Така стилістика взагалі є характерною для класних керівників — може, тому класні години усе більше й більше нагадують моральні проповіді, яких ніхто не слухає… Крім того, «Мати-й-Мачуха» перебуває в постійному очікуванні того, що школяр (батько або колега) припуститься помилки й потрібно буде його жаліти й/або карати.
Четвертий тип взаємодії — «Слухняне (неслухняне) Маля» — є ще меншою мірою продуктивним. Такий класний керівник проявляє себе як «Дитина»: підкоряється обставинам і може іноді влаштовувати істерики, десь глибоко всередині себе чудово розуміючи, що його оточують «Дорослі», які розв’яжуть усі проблеми, а вона, «Дитина», може дозволити собі вередувати, провокувати оточуючих. Такий класний керівник має якісь свої «іграшки», якесь захоплення, що суб’єктивно є важливішим за виконання обов’язків із виховання учнів класу. Цим захопленням може бути й предмет, який він викладає; «граючись у свої іграшки», такий персонаж забуває про необхідність розв’язувати такі важливі питання, як організація харчування учнів у шкільній їдальні, чергування та ін. «Маля» часто обурюється через необхідність виконувати ті або інші обов’язки з класного керівництва.
«Маля» може слухатися адміністрацію, почуватися розгубленим у ситуаціях, коли, наприклад, думка завуча не збігається з думкою батьківського комітету. Мати справу з таким класним керівником — суцільне лихо.
Найпродуктивніший тип взаємодії — «Славетний Король». Він славетний тим, що приймає мудрі рішення (як «Дорослий»), а з другого боку, бачить перед собою таких самих «Дорослих», яких немає потреби переконувати після прийняття рішення. Цей тип характеризується особистою відповідальністю й очікуванням відповідальності від інших, звідси й «славетність» цього «Короля». Завдяки виваженості й серйозності позиції такий педагог має незаперечний авторитет і повагу з боку школярів, їх батьків, колег і адміністрації. Але вчителі, які реалізують цей тип спілкування, можуть зазнавати певних труднощів через неготовність «гратися в ігри» з оточуючими. І якщо поруч опиниться аматор маніпуляцій, «Славетному Королеві» буде непереливки. В арсеналі «Славетного Короля» — діалог, розподіл обов’язків, делегування повноважень, готовність допомогти оточуючим.
Шостий тип взаємодії також є неконструктивним. Можна сказати, що«Формаліст, який повчає» живе за такими правилами: «Прокукурікав, а там хоч і не розвиднюйся!», «Я вам скажу, що думаю, а ви вже дорослі, тож — вирішуйте, робіть!» Уявляючи себе людиною, яка знає правильні відповіді на всі життєві питання (стан «Батько» за Е . Берном), «Формаліст» переконаний, що його ігнорують, недооцінюють. Такі педагоги схильні до тотальної критики, песимізму, але насправді вони знають, що оточуючі «Дорослі» зроблять усе як належить, вони навіть, швидше за все, і не слухатимуть тих «правильних» суджень, що «Формаліст» їм викладатиме. Повчальний тон за очевидної байдужості відштовхує від такого класного керівника і дітей, і батьків. «Формалісти» виявляють схильність до нарікань і є локально конфліктними особистостями, але при цьому далеко не заходять. У їх арсеналі — моралі й поради з таємною або явною надією на те, що ними не скористаються.
Сьомий тип С. Афанасьєв назвав «Примхлива Принцеса».
Проілюструємо цей варіант історією із реального життя. Дитячий табір відпочинку на морському узбережжі. Літо. Дівчина — молодий педагог першого ж дня вирушила з дітьми на екскурсію до моря. Запропонувала присісти біля моря на пісок, однак діти виявилися не готовими до цього: вона сіла, а хлопчики й дівчинки оточили її та просто дивилися. Педагог підхопилася, вигукнула щось і побігла плакати. Вихованці здивовано дивилися, а кілька дівчинок побігли втішати недосвідченого педагога.
Вони її ще погано знали й не були готовими поводитися як «Батьки» із «Дитиною».
Класний керівник може використовувати взаємодію типу «Примхлива Принцеса», але це слід робити тільки тоді, коли «образа на дітей» допоможе розв’язати конкретне педагогічне завдання. В арсеналі «Примхливої Принцеси» — капризи й істерики (галасливі ридання з лементами, криками й слізьми).
Восьмий тип — «Самотній Герой» — є доволі поширеним. У цьому випадку класний керівник, усвідомлюючи всю відповідальність за те, що відбувається в класі, бачить поряд із собою колег і батьків, які тільки моралізують, і не бачить реальних рівних собі партнерів, а тому все робить самотужки. У його арсеналі — мінімум взаємодії. «Герой» не довіряє оточуючим, швидко видихається, щиро переймаючись через те, що йому дісталися такі неактивні діти, батьки, колеги… Ображаючись на всіх через те, що йому доводиться самотужки здійснювати подвиг, такий класний керівник не бачить шляхів залучення до роботи партнерів.
Нарешті, останній, дев’ятий тип, що також є абсолютно непродуктивним,—«Бабуся на лаві». Такий класний керівник не відзначаються сумлінням і працьовитістю, він тільки всіх критикує й очікує від інших такої самої поведінки — обміну думками щодо оточуючих і здебільшого про те, наскільки вони відповідають моральним правилам поведінки. В арсеналі «Бабусі» — заочний осуд і похвала, що є безпідставними та некорисними для оточуючих.
Сумний побічний ефект від такої взаємодії — плітки й чутки про школярів, батьків і колег.


скачать dle 10.4фильмы бесплатно
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми радимо Вам зареєструватись або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додати коментар

І'мя:*
E-Mail:*
Коментар:
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка лінкуВставка захищеного лінку Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду