Проте, вітрянка особливо небезпечна для вагітних
Вперше вітряну віспу описали італійські лікарі ще в 16 ст., як різновид натуральної віспи. А в середині 20 ст. був виділений сам вірус.
Збудником вітряної віспи є вірус герпесу людини 3-го типу (Varicella-zoster virus). Той самий, який викликає і оперізуючий лишай.
У середовищі, на поверхнях вірус нестійкий та гине від дезінфекційних засобів при температурі 60°С. Оскільки він є досить «летючим», то може поширюватися на значні відстані, за межі кімнати, де є хворий та залишатися тривалий час у повітрі. Тому, навіть в одній будівлі (напр., дитячий садок, школа, інтернат, гуртожиток) є велика ймовірність зараження всіх, хто там знаходиться. Навіть спостерігались випадки, коли інфікувалися люди на одному поверсі в гуртожитку, дитячому закладі, школі.
Механізм передачі інфекції – повітряний, але можливий і побутовий (при безпосередньому контакті зі шкірою, одягом та посудом хворого) існує передача вірусу від матері до дитини (більше під час пологів, рідше внутрішньоутробно).
Інкубаційний період вітряної віспи складає 10-21 днів. Джерелом інфекції є хвора людина, інфікуватися від якої можна ще до появи пухирців і в період висипання.
У жодному випадку не можна розчухувати пухирці висипу, інакше на шкірі можуть залишитись шрами. А кірочки пухирців не можна здирати, вони повинні самі відпасти.
Аби не захворіти вітрянкою та уникнути неприємних симптомів, слід вакцинуватися!
Вакцинація від вітряної віспи дозволена дітям із 9-міс. Окрім того, щепитися можуть і дорослі, які не хворіли на вітрянку.
Курс щеплень складається з 2 доз із оптимальним інтервалом у 6 тижнів.
