РОЗДІЛ І. Загальні положення.

Стаття 1.

Офіційною назвою учнівського самоврядування Володимирецького районного колегіуму є Шкільний уряд.

Стаття 2.

Шкільний уряд — самостійне, добровільне, де­мократичне об'єднання учнів Володимирецького районного колегіуму.

Стаття 3.

Дія даного статуту поширюється на всіх учнів колегіуму, незалежно від класу, віку, виконуваних ними доручень.

Стаття 4.

У своїй діяльності Шкільний уряд керується нормативно-правовими актами: Конституцією України, Всезагальною декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України «Про освіту», «Про громад­ські організації», «Про дитячі та молодіжні громадські ор­ганізації», даним статутом.

Стаття 5.

Шкільний уряд пропагує дружні взаємини та співпрацю з різними громадськими об'єднаннями на прин­ципах взаємоповаги і незалежності, співпрацює з педагогами і батьками.

Стаття 6.

Шкільний уряд Володимирецького районного колегіуму має свою символіку: прапор, герб та гімн.

Щоб дитина полюбили книж­ку, процесс читання, бібліотекарю повинні допомагати батьки, учителі, по­трібно   задуматися над тим, як зробити книжку другом для ді­тей і помічником у їх вихованні. Це довга і клопітка праця, щоб досягнути успіху, доводиться ді­яти вдумливо і терпляче.

Поради батькам "Допоможіть дитині стати читачем"

1.Починаючи від народження дитини, постійно купуйте книги.

2.Як тільки ваша дитина навчиться читати, познайомте її з першою книжкою для самостійного читання.
3.Поцікавтесь, чи зрозуміла дитина про читане.
4.Обговорить з нею книжечку.
5.При обговоренні прочитанного не наполягайте на своїй думці.
6.Поясніть незнайомі слова і розкажіть про словники.
7.Контролюйте тематику читання. 

8.Вчіть переказувати прочи­таний твір.

9.Вчіть дитину вибирати кни­гу за її уподобаннями.

10.Виховуйте бібліотечну куль­туру дитини.

11.Коли радите дитині прочитати якусь книгу, то знайдіть час прочитати її самим.
12.Прищепляйте дитині любов до книги.Вчіть дитину бережливого ставлення до книги, як до безцінного скарбу.
13.Створіть власну бібліотеку. 

14.Поповнюйте періодично до­машню бібліотеку літературою, відповідно до віку вашої дитини.

У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

Говоріть стримано ,спокійно  і м’яко .

Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові .

Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.

 Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. 

"Хто не був, той буде, хто був — не забуде". Ці слова з армійського фольклору дуже точно характеризують настрій нинішніх і майбутніх абітурієнтів. А особливо їхніх батьків. Адже саме останні, незважаючи на всі хвилювання та страхи, мають тверезо й виважено продумати стратегію і тактику правильної поведінки у вступній кампанії.

Усе про вступ розписано в документах, наказах, правилах. Але, щоб розібратися в цьому розмаїтті, потрібно, по-перше, розуміти, які саме документи варто вивчити. А по-друге — вміти читати між рядками і бачити непомітні, на перший погляд, нюанси.

Взявши на себе цю нелегку справу, пропонуємо перекладену людською мовою інструкцію для батьків та абітурієнтів, які мріють про вищу освіту. 

Поради абітурієнтам для успішної підготовки до ЗНО

1.Налаштуйтеся на позитив. Пам’ятайте: здача ЗНО - це не покарання, а стимул до саморозвитку!

2.Вдома облаштуйте своє робоче місце біля комп’ютера так, щоб ніщо Вас не провокувало або відволікало від навчання.

3.Інформацію поділіть на частини. Визначте спочатку, що для Вас найважче. Роботу розпочинайте зі складнішого матеріалу.

Терміни проведення ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання

Відповідно до наказу Українського центру оцінювання якості освіти від 26 вересня 2013 року № 85 «Про проведення пробного зовнішнього незалежного оцінювання в 2014 році» відбудеться пробне тестування:
• 22 березня 2014 року – з української мови і літератури, хімії, фізики, російської мови, всесвітньої історії, однієї з іноземних мов (за вибором): англійської, німецької, французької або іспанської;
• 29 березня 2014 року – з математики, історії України, біології, географії, світової літератури.

Мета проведення ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання

• ознайомлення з процедурою проведення зовнішнього незалежного оцінювання;
• ознайомлення зі структурою тестового зошита;
• ознайомлення з особливостями роботи з тестовим зошитом та з правилами заповнення бланків типу А, Б;
• визначення своїх результатів пробного ЗНО за шкалою 100-200 балів серед результатів інших учасників.

Реєстрація на ПРОБНЕ зовнішнє незалежне оцінювання

Учасники пробного тестування (з Волинської, Львівської, Рівненської областнй) зможуть зареєструватися через мережу Internet на сайті Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти з 01 до 30 листопада 2013 року.

Для реєстрації необхідно:

1. зайти на сторінку реєстрації на пробне тестування (далі ПЗНО);
2. заповнити на сторінці реєстраційну форму; вибрати предмети пробного тестування;
3. з інформаційної сторінки ("Особистий кабінет учасника ПЗНО") роздрукувати квитанцію на оплату вартості послуг для проведення пробного тестування;
4. на основі цієї квитанції здійснити оплату в установах будь-якого банку України;
5. роздрукувати запрошення-перепустку, де вказано час і місце проведення пробного тестування.

УВАГА! Учасником пробного тестування зможе стати особа, яка зареєструється для його проходження та здійснить оплату.

У день проходження ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання

У зазначений в запрошенні-перепустці день та час потрібно з’явитися на пункт пробного тестування.

У пункті пробного тестування учасник повинен пред’явити такі документи:
• паспорт (свідоцтво про народження + довідку з НЗ з фотокарткою);
• запрошення-перепустку;
• квитанцію про сплату вартості послуг на проведення пробного тестування;

Результати ПРОБНОГО зовнішнього незалежного оцінювання

Всі учасники пробного тестування отримають інформацію з правильними відповідями до бланків типу А та схеми оцінювання завдань із розгорнутою відповіддю (бланків типу Б).

Учасники пробного зовнішнього оцінювання будуть мати доступ до сервісу з визначення своїх результатів пробного ЗНО за шкалою 100-200 балів серед результатів інших учасників.

Н А К А З

м. Київ

03.09.2013  № 1258

Про зовнішнє незалежне

оцінювання навчальних Зареєстровано в Міністерстві юстиції

досягнень осіб, які виявили України 19 вересня 2013 року

бажання вступати до вищих за № 1614/24146

навчальних закладів

України в 2014 році

Відповідно до Указу Президента України від 25 червня 2013 року № 344

«Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», 

постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 «Деякі 

питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу 

якості освіти»

НАКАЗУЮ:

1. Провести в 2014 році зовнішнє незалежне оцінювання навчальних

досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів

України, з української мови і літератури, історії України, всесвітньої історії,

математики, біології, географії, фізики, хімії, російської мови, світової

літератури, однієї з іноземних мов (за вибором): англійської, німецької,

французької, іспанської.

2. Надати право кожному зареєстрованому учаснику зовнішнього 

незалежного оцінювання на складання тестів не більше як із чотирьох 

навчальних предметів, зазначених у пункті 1 цього наказу.

3. Установити, що в 2014 році результати зовнішнього незалежного 

оцінювання навчальних  досягнень випускників навчальних закладів системи 

загальної середньої освіти зараховуються як вступні випробування до вищих 

навчальних закладів для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого 

спеціаліста та бакалавра (спеціаліста, магістра медичного та  ветеринарного 

спрямувань).4. Українському центру оцінювання якості освіти (Зайцева І. П.):

1)  забезпечити розроблення та укладення тестів з української мови і 

літератури, історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, 

фізики,  хімії, світової літератури, російської, англійської, німецької, 

французької, іспанської мов;

2)  здійснити переклад тестів з історії України, всесвітньої історії, 

математики, біології, географії, фізики, хімії кримськотатарською, 

молдовською, польською, російською, румунською, угорською мовами; 

світової літератури – російською мовою;

3)  провести роз'яснювальну роботу серед громадськості щодо  порядку 

проведення в 2014 році зовнішнього незалежного оцінювання  навчальних 

досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих  навчальних закладів 

України;

4)  подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції

України.

5. Департаменту вищої  освіти (Коровайченко Ю. М.) до 1 жовтня      

2013 року розробити та подати на затвердження проект Умов прийому до 

вищих навчальних закладів України в 2014 році.

6. Департаменту економіки та фінансування (Даниленко С. В.) під час 

формування пропозицій щодо фінансування в 2014 році бюджетної програми 

2201470 «Здійснення зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти 

Українським центром оцінювання якості освіти та його регіональними 

підрозділами» передбачити в повному обсязі видатки на проведення 

зовнішнього незалежного оцінювання  навчальних досягнень осіб, які  виявили 

бажання вступати до вищих навчальних закладів України.

7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

8. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Міністр        Д. В. Табачник

Як скласти план-конспект уроку? Які його компоненти є обов'язковими?

Підготовка вчителя до уроків починається ще до початку навчального року і включає в себе: вивчення Державного стан­дарту освіти, програм, підручників, укладання те­матичного планування (календарно-тематичного) тощо. Все це дійсно так. Однак підготовка до окремо взятого уроку такої процедури не передбачає. А якщо і передбачає, то лише епізодично, вибірково.

До початку навчального року вчителеві варто ретельно вивчити навчальну програму, ознайомитися з її особливостями, структурою і здійснити розподіл матеріалу за уроками. Упродовж року про­грама та календарно-тематичне планування — обо­в'язкові науково - та навчально-методичні інфор­маційні джерела, якими користуватиметься вчи­тель. Програма — документ, який завжди повинен бути під рукою. Чому?

У програмі передбачено основні змістові лінії, обсяги навчального матеріалу, подається перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підго­товки учнів, здійснено розподіл годин за темами та окремими формами діяльності (узагальнення, підсумкове узагальнення, узагальнювальне повто­рення, тематичне оцінювання, резервний час тощо), описано критерії оцінювання навчальних досяг­нень учнів з історії. Все перелічене вище вчитель повинен не лише знати, а й постійно використову­вати в щоденній практиці. Незнання програми вчителем та її компонентів досить часто призводить до ситуацій, коли він не може визначити навчальну та розвивальну мету уроку, об'єктивно оцінити відповідь учня, сформулювати вимоги до рівня навченості школярів тощо. Програмою варто корис­туватися не лише тим, хто тільки розпочинає свій професійний шлях, а й усім учителям, оскільки вона є надійним науково-методичним документом в про­цесі підготовки навчання шкільної історії.

Написання плану-конспекту уроку передбачає певну послідовність дій.

На першому етапі оби­рається тема уроку. Як зазначалося вище, тема ви­значається на основі програми. На другому етапі визначається мета уроку. Згідно із традиційними підходами, мета має три основних компоненти: навчальний (дидактичний), розвивальний, виховний.

Навчальна мета визначається на основі змісту програми (ліва частина програми). В ній спроекто­вано дидактичні завдання уроку.

Розвивальна мета уроку визначається за допо­могою державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (права частина програми). В кожній темі передбачено розвивальний блок зав­дань. У розвивальній меті фіксуються ті завдання, що пов'язані з формуванням умінь та навичок (пев­них компетенцій).

Виховна мета визначається на основі змісту на­вчального матеріалу, прийомів і методів, загальної організації навчального процесу. В ній прогнозуєть­ся (передбачається) виховний потенціал — те, що виховує, формує змістом або окремими засобами, методами, прийомами, впливає на емоційний стан, розвиває морально-етичні засади.

На третьому етапі визначаються засоби на­вчання — обладнання уроку. Перелік засобів на­вчання включає основний інструментарій уроку: підручники, посібники, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання тощо.

Окремі вчителі в плані-конспекті уроку виділя­ють як окремий компонент понятійний апарат. Зде­більшого це нові поняття і терміни теми або ті, що варто повторити, узагальнити, систематизувати. Вважаємо, що поняття і терміни не є обов'язковим компонентом структури плану-конспекту. Роботу з понятійним апаратом варто планувати в ході само­го уроку.

На четвертому етапі визначаються тип та фор­ма уроку: тип — на основі дидактичної мети, а фор­ма — за домінуючими методами навчання.. Згідно із класифікацією, яку пропонують О. Пометун та Г. Фрейман, розрізняють такі уроки: за­своєння нового навчального матеріалу; формування і вдосконалення вмінь та навичок; закріплення та за­стосування знань, умінь та навичок; узагальнення та систематизації знань; контролю і корекції знань, умінь і навичок; комбіновані. В. Мисан, автор іншої класифікації, пропонує дещо спрощену ти­пологію уроків: вивчення нового матеріалу; форму­вання умінь та навичок; перевірки знань, умінь та на­вичок (урок тематичної атестації); узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок; комбіновані. Що ж до визначення форми уроку, то тут є декілька підходів. Один із них — визначення форми за допомогою домінуючих методів навчан­ня. Завдяки такому підходу уроки за формою класифікують так: словесні, наочні, ігрові, словесно-наочні, словесно-ігрові, наочно-ігрові. Форму уроку можна визначати за видовою органі­зацією (індивідуальними проявами) або нетра­диційними формами: урок-турнір, урок-телеміст, кіноурок, відеоурок, телеурок, урок-дискусія, урок «КВК», урок-суд, урок пам'яті, урок-прес-конференція, урок-конференція, урок «Що? Де? Коли?», урок-гра, урок-презентація тощо. Визначення фор­ми уроку є не менш важливим, ніж типу уроку, оскільки саме вона вказує на домінуючі методи та прийоми навчання.

На п 'ятому етапі відбувається планування ходу уроку. Хід уроку — своєрідний сценарій, згідно з яким реалізуються мета та основні завдання. О. По­метун та Г. Фрейман пропонують обов'язкові струк­турні компоненти уроку, набір яких у кожному типі уроку буде різним. 1. Організаційний момент. 2. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів, або підготовка школярів до сприйняття нової теми. 3. Мотивація навчальної діяльності. 4. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних резуль­татів. 5. Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття). 6. Осмислення нових знань і вмінь. 7. Систематизація й узагальнення нових знань і вмінь на перетворюючому і творчому рівнях. 8. Підбиття підсумків уроку. 9. Інструктаж з домашнього завдан­ня. 10. Перевірка знань і вмінь.

В. Ми­сан визначає три основних елементи уроку: підго­товчий, основний, заключний. Кожен із цих етапів для різного типу уроку має специфічні складові. Незалежно від того, прихильником якої структури уроку є вчитель, варто пам'ятати, що хід самого уро­ку планується з обов'язковим дотриманням всіх його елементів.

Окремо варто звернути увагу і на планування навчального часу на уроці математики. Складовою ефек­тивності кожного з етапів є чіткий розподіл на­вчального часу.

На що варто звернути увагу, складаючи план – конспект уроку?

На уроці важливо все, і не може бути дру­горядних його складових. Від організації, манери спілкування, чіткості дій, темпу залежить в першу чергу робоча атмосфера уроку. Незібраний учитель, невчасно розпочатий урок, відсутність крейди, на­очних посібників, спізнення учнів, неприбраний кабінет, непідготовлене робоче місце учня — все це може негативно вплинути на початок та подальшу організацію процесу навчання на уроці математики. Щоб не допустити перерахованих вище негативних про­явів, варто ретельно планувати всі структурні еле­менти уроку від початку до його завершення. Сту­дентам, учителям, які лише розпочинають свою пе­дагогічну діяльність, необхідно продумувати (про­говорювати) весь хід уроку. Наприклад: «Заходжу в клас. Чекаю тиші. Вітаюся з учнями. Прошу всіх сісти і підготуватися до уроку (на парті має бути підручник, робочий зошит, ручка, олівець, лінійка). Ознайомлюю учнів з основними видами діяльності на уроці: на першому етапі уро­ку перевіримо засвоєння попередньої теми за допо­могою індивідуальних, групових завдань та само­стійної роботи у формі диктанту. Потім продовжимо вивчення теми. Узагальнення вивченого матеріалу здійснюватимемо у формі гри. За результатами роботи будуть виставлені оцінки. Підіб'ємо підсумки уроку. Ви отримаєте домашнє завдання за підручником та збірником ».

В процесі планування уроку варто звернути ува­гу на те, щоб кожен етап був логічно поєднаний з попереднім і наступним. На деякі із запитань учні не зможуть дати повної відповіді. Саме це може бути підставою для оголошення теми уроку. Змодельована ситуація свідчить про логічне по­єднання двох складових уроку — актуалізації та оголошення нової теми. За такою ж схемою можна перейти до мотивації вивчення нової теми. (Учні розмірковують над по­ставленими запитаннями і з допомогою вчителя мотивують необхідність вивчення теми.)

Перевірка домашнього завдання, засвоєння вивченого матеріалу обов'язково планується. Для усної перевірки потрібно скласти перелік запитань та завдань. Для письмової перевірки знань (самостійна робота, ви­конання тестових завдань, диктант) краще заздалегідь підго­тувати кожному учневі окремий варіант завдання. За таких умов учитель не лише зекономить навчаль­ний час, оскільки не виголошуватиме завдань, а й створить ситуацію, за якої кожен учень вважатиме, що отримав індивідуальне завдання.

Узагальнення й систематизацію знань під час вивчення нового матеріалу краще здійснювати в процесі розгляду основних питань теми. Узагаль­нення та систематизацію в кінці уроку варто прак­тикувати у 8—11 класах. Це обумовлено не лише віковим фактором, а й сформованістю певних умінь та навичок у попередні роки навчання.

Виставляючи оцінки, варто чітко дотримувати­ся критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Кожна з оцінок, особливо це сто­сується усних відповідей, повинна бути обґрунтованою.

Інструктаж домашнього завдання — це також структурний компонент уроку. Кількість завдань повинна бути оптималь­ною і обґрунтованою.

За якою схемою аналізувати проведений урок ? Що таке аналіз та самоаналіз проведеного уроку?

Будь-який проведений урок підлягає аналізу за умови присутності на ньому сторонніх осіб (дирек­тора, заступника директора, методиста, вчителів та ін.) або самоаналізу вчителя. Під аналізом уроку варто розуміти характеристику і оцінку навчаль­ного заняття в цілому або ж його окремих частин. Аналіз уроку може бути повним (детальна характе­ристика всіх структурних компонентів уроку, діяль­ності вчителя та учнів) і частковим (аналіз викори­станих методів і засобів навчання; рівень активі­зації учнів на уроці історії; організація самостійної роботи на уроці тощо). В аналізі уроку враховують­ся діяльність учителя, учнів, ступінь розкриття теми уроку, реалізація мети, основних завдань, доціль­ність використання методів та засобів навчання тощо. В педагогічній літературі пропонуються різні схеми аналізу уроку. Варто пам'ятати, що будь-яку з них не варто розглядати як універсальну модель аналізу діяльності вчителя та учнів. Разом з тим у будь-якій схемі аналізу уроку повинні бути обов'яз­кові компоненти, що підлягають обговоренню, оцінці тощо. До обов'язкових можна віднести такі компоненти. 1. Характеристика структурних еле­ментів уроку: визначення теми, мети (навчальної, розвивальної, виховної), завдань, типу, форми, об­ладнання, етапів уроку. 2. Зміст та методика ос­новних етапів уроку: організація повторення, особ­ливості вивчення нового матеріалу, організація уза­гальнення, систематизації знань, умінь та навичок, контролю тощо. 3. Характеристика методів та за­собів навчання: доцільність методів та засобів навчання; використання активних методів навчання; поєднання фронтальної, індивідуальної, групової форм роботи; організація самостійної роботи; ме­тодика контролю та обліку знань тощо. 4. Харак­теристика діяльності вчителя: рівень педагогічних вимог до роботи учнів; мова вчителя; володіння сло­вом як основним засобом спілкування з учнівським колективом; стиль поведінки; дотримання педаго­гічного такту; організаторська та управлінська діяльність учителя; характеристика функцій діяль­ності вчителя: консультативної, контрольної, організаційної тощо. 5. Характеристика діяльності учнів: рівень працездатності; активність мислення; вміння організувати свою діяльність на уроці; ро­зуміння поставлених завдань; дотримання вимог учителя тощо. 6. Характеристика загальних резуль­татів уроку: реалізація мети і завдань уроку; дотри­мання плану-конспекту уроку; якість роботи кла­су та вчителя.

Результатом підготов­ки вчителя до уроку має стати відповідність певно­му переліку вимог: до змісту навчального матеріалу, що опрацьо­вується на уроці; до методики проведення уроку; психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку.

I. Вимоги до змісту навчального матеріалу, що опрацьовується на уроці:

повноцінність змісту, педагогіч­ного задуму уроку, його відповідність очікуваним результатам;

науковість матеріалу уроку;

застосування різноманітних джерел знань;

достатність і структурованість навчального матеріалу для формування базових знань та розв'язання ключових проблем.

II. Вимоги до методики проведення уроку:

мотивація і диференціація навчання;

високий ступінь самостійної розумової діяль­ності учнів, їх пізнавальної активності;

охоплення роботою всіх учнів;

виховання інтересу до предмету;

правильний вибір типу і структури уроку, за­собів і методів його проведення залежно від очіку­ваних результатів (дидактичної мети);

відповідність прийомів навчання педагогічно­му задуму, змісту і пізнавальним можливостям учнів.

III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:

педагогічний такт учителя;

культура мовлення, емоційність, темп мовлен­ня;

врахування вікових та індивідуальних особ­ливостей учнів;

контакти з класом, наявність активної взаємо­дії та співпраці;

дотримання санітарно-гігієнічних норм .

Самоаналіз уроку — характеристика уроку, дана вчителем, який його провів. Вона може здійснюва­тися на основі схеми аналізу уроку або у формі відповідей на запитання щодо поетапного виконан­ня всієї групи завдань: з підготовки уроку та вже проведеного уроку. Наприклад: 1. Чи відповідав урок програмі? 2. Чи правильно визначені мета і завдання уроку? Наскільки реалізовані мета та зав­дання уроку? 3. Чи правильно розподілений на­вчальний час за основними етапами уроку? На­скільки ефективним виявився розподіл навчально­го часу? 4. Наскільки доцільними були методи і за­соби навчання? Як вони сприяли реалізації мети та завдань уроку? 5. Які методи і засоби навчання були найбільш ефективними і результативними? 6. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивіду­альні) домінували на уроці? Чи вдалі їх вибір і по­єднання? 7. Чи об'єктивно, з дотриманням вимог, критеріїв, коментарем оцінено діяльність учнів? 8. Чи правильно проведено на уроці інструктаж, визначено обсяг і складність домашнього завдан­ня? 9. Чи було дотримано норм педагогічної етики, такту? Як було організоване спілкування з учнями, стимулювався успіх? 10. Що на уроці було найбільш вдалим, ефективним, а що не вдалося? Чому? 11. Чи сприяв урок розвитку учня? Як саме?

У навчально-методичній літературі можна зуст­ріти ряд інших схем аналізу та самоаналізу прове­деного уроку. Серед них важко визначити якусь найбільш універсальну. Вважаємо, що найкращою схемою аналізу проведеного уроку може бути сам план-конспект уроку. Аналізуючи всі структурні елементи плану-конспекту, можна з'ясувати, на­скільки вони відповідають вимогами, були доціль­ними, продуманими і спрацювали на досягнення поставленої мети.