Проект закону «Про повну загальну середню освіту», що доповнює закон «Про освіту» і дає реальні механізми для реалізації реформи Нова українська школа для учнів, учителів, батьків та освітніх управлінців, подано Урядом на розгляд Верховної Ради України.
За словами Лілії Гриневич, шкільна реформа – це забіг на довгу дистанцію. Саме тому надзвичайно важливо, щоб ідеї та архітектура освітньої реформи, механізми, які створюють нові, суголосні часу можливості для наших дітей, були чітко визначені та закріплені як стратегічний пріоритет держави на наступні роки, зокрема на рівні законів.
"У 2017 році парламент ухвалив Закон «Про освіту», що став фундаментом освітньої реформи. Саме завдяки його прийняттю, а також активній роботі усього Кабінету Міністрів, 1 вересня 2018 року наші першокласники прийшли навчатись у Нову українську школу – до підготовлених вчителів, за новим змістом освіти, у новому освітньому просторі. Але для повноцінного будинку фундаменту недостатньо, нам також потрібні механізми, які дадуть реалізуватись закладеним ідеям. І саме цією опорною стіною реформи має стати презентований сьогодні проект закону «Про повну загальну середню освіту», – зазначила міністр освіти і науки Лілія Гриневич.
Зокрема, вона розповіла про основні новації законопроекту, згрупувавши їх блоками: новації, що створюють нові можливості для учнів, новації для вчителів, для батьків та освітніх управлінців.
Так, учням документ пропонує реальні механізми визначення власної освітньої траєкторії.
«Для учнів з особливими освітніми потребами побудова такої траєкторії – можливість для успішної інтеграції у життя звичайної школи. Для дітей, які серйозно навчаються ще поза школою, наприклад, ходять на спорт чи в музичну школу, – це можливість зарахувати отримані не в закладі знання, а вивільнений час використати на домашнє завдання чи іншу роботу. Для учнів, які перебувають на домашньому навчанні, цей механізм дозволить просто та безпечно зарахувати свої навчальні досягнення та отримати документ про повну загальну середню освіту», – пояснила міністр.
Для роботи за індивідуальною траєкторією учень та/або його батьки повинні будуть звернутися із заявою у школу. Під це створюватимуть індивідуальний навчальний план, який писатимуть разом педагоги, батьки та учень, схвалюватиме педрада та затверджуватиме директор.
Далі для підтвердження знань з предметів, які здобуваються поза закладом, проводиться звичайне річне оцінювання чи ДПА.
Якщо ж йдеться про підтвердження результатів за домашньою формою, школяру потрібно буде здавати семестровий контроль (тобто 2 на рік).
«Так ми зможемо дати можливості активним та відповідальним батькам забезпечити кращу освіту дітям, а державі – застерегти права незахищених школярів та бути впевненою, що діти отримують хорошу освіту і навчаються у прийнятних умовах», – підкреслила Лілія Гриневич.
Передбачено й розвиток нового освітнього простору. Проект визначає, що медіатеки та ресурсні кімнати, які показали високу ефективність як для навчання дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, найближчим часом мають стати нормою для шкіл.
«Діти на тривалому стаціонарному лікуванні завдяки прийняттю цього документа нарешті отримають захищене законом право здобувати освіту в медзакладах. Їхнє право на навчання має бути закріплене саме на рівні закону, щоб більше ніколи ми не стикалися з ситуацією, коли в Україні при лікарнях роками живуть наші занедбані та усіма забуті діти», – відзначила міністр.
2 адаптаційні цикли навчання – 1-2 клас та 5-6 клас, що також передбачені законопроектом, дозволять надати додаткову підтримку дітям у найбільш вразливі періоди шкільного життя.
Ще один механізм, який дає дітям цей закон, – реальний, а не декларативний вибір предметів варіативної складової.
Адже як зараз – все впирається в недостатність годин, тому де-факто вибіркову складову обирає школа, а не школяр. Цей же закон дає можливість створювати міжкласні групи для вивчення вибіркових предметів, коли дисципліну слухає не один клас, а збірна група з учнів класів однієї паралелі та суміжних класів.
Завдяки цим групам діти зможуть справді вибрати, що вони вчитимуть, який вибірковий предмет їх дійсно цікавить. Особливо це актуально для старшої профільної школи, зміст освіти якої має максимально відповідати потребам, інтересам та планам дитини на майбутнє.
Зобов’язання перед дітьми, що вчаться у школах з мовою навчання національних меншин.
«Наша мета – щоб ці діти повноцінно оволоділи як державною, так і рідною мовою. Після численних консультацій, погоджень та перемовин у законопроекті «Про повну загальну середню освіту» ми пропонуємо саме ту модель, яку сформували та оприлюднили за результатами консультацій щодо закону «Про освіту», – наголосила Лілія Гриневич.
Отже, перша модель передбачена для корінних народів України, що не проживають у мовному середовищі своєї мови та не мають держави, яка цю мову захищала б та розвивала. Найперше йдеться про кримських татар.
Для них у першу модель закладено навчання мовою корінного народу з 1 до 11 (12) класу поряд з ґрунтовним вивченням української мови.
Друга модель для шкіл з мовою навчання національних меншин, мови яких належать до мов ЄС. Залежно від мовної групи та мовного середовища проживання, використання цієї моделі може бути різне, але основи такі:
материнською мовою, поряд з вивченням державної, вони навчатимуться у початковий школі;
у 5 класі не менше 20% річного обсягу навчального часу має почати викладатись українською з поступовим збільшенням обсягу, щоб у 9 класі досягти позначки - не менше 40% предметів вивчаються державною мовою;
зі старшої школи не менше 60% річного обсягу навчального часу в цих закладах має читатися державною мовою.
Третя модель працюватиме для решти національних громад України. Вона стосується нацменшин, мова яких належить до однієї з українською мовної сім’ї, а також що проживають переважно в середовищі власної мови (російська мова). Там початкова школа також буде мовою меншини разом із вивченням української, а з 5 класу не менше 80% навчального часу читатиметься державною мовою.
Закон також дає непересічні можливості для вчителів, зокрема реальну педагогічну автономію у:
створенні програм;
розробці власної системи оцінювання та заохочення учня (зі створенням шкали переведення у 12-бальну шкалу);
підвищенні кваліфікації за власним вибором та за кошт держави.
Документ також передбачає більше доплат для вчителів, зокрема від 10 до 20% від зарплати за завідування ресурсними кімнатами, кабінетами інформатики та спортивними залами.
До цього ж вони зможуть отримувати додаткові доплати, які завдяки закону зможе встановлювати засновник закладу.
Ще одна новація для вчителів – запровадження педагогічної інтернатури.
«Так само, як ми створюємо нове дружнє освітнє середовище для дітей, ми намагаємося створити середовище підтримки та піклування для вчителя. Педінтернатура передбачатиме, що молодий вчитель, з навчання прийшовши в заклад, отримає наставника, який консультуватиме, скеровуватиме та опікуватиметься його благополуччям та розвитком. При цьому наставник отримуватиме 20% доплату до зарплати за таку супервізію та буде особисто зацікавлений в успіху молодого вчителя», – роз’яснила Лілія Гриневич.
Найперше і найважливіше, що цей проект пропонує батькам – це безпечне середовище для їхніх дітей.
«Так, документ визначає, що всі вчителі пройдуть курси підготовки з домедичної допомоги. Ми мали прикрі випадки, коли діти з різних причин згасали в стінах школи за лічені хвилини, ні медсестра, ні швидка просто фізично не встигали надати їм допомогу. Але якби вчитель володів основами домедичної допомоги, то ці діти могли б залишитися живими. І цей документ передбачає обов’язковість такої підготовки для вчителя. Також батьки дітей з особливими освітніми потребами отримають можливість супроводжувати своїх дітей на уроках», – додала міністр.
Завдяки закону батьки також отримають право ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу освіти. Ідеологія такої перевірки змінена – вона направлена передусім на підтримку та захист школи та всіх учасників освітнього процесу.
Якщо батьки вбачають проблеми у роботі закладу та вичерпали усі можливості вирішити це разом із адміністрацією школи, інституційний аудит зможе розставити крапки над «і» та допомогти знайти оптимальний вихід із ситуації.
Свої переваги отримають й освітні управлінці. Так, згідно з Законом «Про освіту» директор може займати свою посаду не більше 2 термінів по 6 років поспіль в одному закладі.
Однак щоб ця змінність влади давала позитивні наслідки для розвитку закладу, мають бути прозорі та чесні механізми виборів директорів. І в цьому проекті з урахуванням пілотування різних видів конкурсного відбору директорів було вирішено, що колектив школи та батьки відіграватимуть дорадчу роль під час виборів, але сам конкурс проводитиме незалежна комісія. Також обов’язковою є відеотрансляція та відеофіксація відбору. Це має мінімізувати використання адмінресурсу директором, а також вплив виборів на навчальний процес.
«Як ви можете переконатися, цей проект закону – це не абстрактні концепції, а вже реальні механізми для розвитку можливостей та таланту кожної української дитини. Розкриття потенціалу наших вчителів та освітніх управлінців. Спокою та співдії для батьків наших школярів», – підсумувала Лілія Гриневич.
