Деякі батьки практикують оплату за гарні оцінки,  хатню роботу.  Не можна стверджувати однозначно,  що за виконані дитиною доручення та за шкільні досягнення батькам треба платити. Все залежить від стосунків у сім`ї. Можливо,  варто спробувати,  але не можна робити з цього самоціль,  інакше це може обернутися шантажем.  Хатню роботу найкраще розподілити між членами сім`ї. Адже мамі ніхто не платить за те,  що вона варить суп,  прибирає,  миє посуд.  Дитині завжди все можна пояснити і домовитись з нею. Не варто також преміювати її за гарну поведінку чи слухняність. Це має бути не подвигом, а щоденною нормою.

Батьки повинні спрямовувати та контролювати витрати кишенькових грошей дитиною. Спокійним тоном пояснювати,  куди можна їх витрачати,  питати,  чи вистачило грошей,  чому не вистачило. Кричати,  вимагати звіту,  звинувачувати дитину не варто,  оскільки одразу порушується рівень довіри.  Коли дитина маленька, то слід у неї запитати,  на що вона витрачає кошти,  якщо ж це підліток,  то лише цікавитись,  щоб він не думав,  що йому не довіряють.

Не має принципового значення,  хто забезпечує дитину грішми:  мама чи тато.  Усе залежить від того,  як заведено в сімї. Головне,  щоб не було так,  що мама дає гроші зранку,  а тато ввечері.

Багатьох батьків турбує,  якщо дитина зробила поганий вчинок,  то чи варто перестати давати їй гроші?  Можна просто зробити деякі обмеження на певний термін,  обговоривши вмотивованість такого вчинку.  Взагалі,  бажано включати дитину в обговорення сімейних витрат.  У міру дорослішання дитини потрібно вводити її в курс економічного життя сім’ї.

У дітей потрібно виховувати ставлення до грошей як до засобів, а не як до мети.  І пам’ятайте:  хоч скільки б ви не виділили грошей своїй улюбленій дитині,  бажано,  щоб вона ніколи не відчувала гострої їх нестачі і вміла добре рахувати.