Враховуючи вік дітей, можна порадити батькам наступне:
1. Щоб навчання стояло на першому місці, першим і головним запитанням домашніх до дитини після школи має бути : «Що нового ви сьогодні вивчили на уроках? Що найбільше сподобалось? А що виявилось складним?» Якщо ж ви перш за все запитуєте: « Чим вас сьогодні годували?» чи «Тебе ніхто там не ображав?», то не чекайте, що дитина ставитиме навчання на перше місце у своїй системі цінностей.
2. Для дітей дуже важливим є спільне з батьками емоційне переживання якихось подій, тому, коли скажімо, тато, такий великий та сильний, розпитує, що сьогодні писали, що вчили у школі, то дитина повірить – навчання це дійсно цікаве та відповідальне заняття.
3. Малі діти ще не вміють об’єктивно оцінити власні успіхи чи невдачі. Тому, коли дитина говорить, що вона негарно пише чи читає гірше, як Маша, а малює не так добре, як Іванко, не захоплюйтесь її надмірною скромністю. Порівняння не на свою користь для молодшого школяра протиприродне. Воно завжди навіяне дорослими. А діти, для повноцінного розвитку, повинні вірити у власні сили, вважати себе розумними, красивими, добрими. Тоді і самооцінка сформується адекватна.
4. Ніколи не порівнюйте дитину з більш успішними, на вашу думку, однокласниками чи друзями. Це не допоможе вашій дитині стати кращою, а лише формуватиме у неї комплекс неповноцінності. Порівнювати можна лише попередні власні досягнення дитини з наступними.
5. Жодна нормальна людина, а тим паче маленька дитина, не може любити те, що завдає йому неприємностей. Але часто складається враження, що батьки заставляють читати чи писати дитину, лише для того, щоб висловити своє незадоволення ним. «Який ти неуважний. Ти що, заснув? Що ти там копаєшся? Чому так довго? Що, не можеш гарніше?»- ці слова часто супроводжують процес виконання домашніх завдань. Не дивно, що дитині перестає подобатись процес навчання. З кожним таким разом вчитися хочеться все менше і менше.
скачать dle 10.4фильмы бесплатно
