Після нелегкого робочого дня повернувсябатькододому. Час бувпізній, вінзмучився і втомився, але зрадів, побачивши, що п’ятирічнийсинчекаєйого на порозібудинку.
– Тату, – привітавши батька, тихо промовивмалюк, – можешвідповісти? Я чекав, щобзапитати …
– Звичайно, питай! – Вигукнувбатько.
– Скільки грошей тиотримуєш?
– Та хібаце твоя справа ?! Нема чоготобі про цезнати!
Дитинапідняла на ньогосумніочі.
– Я дуже-дуже прошу тебе, скажи, скількитизаробляєш за одну годину?
– Ну, припустимо, п’ятсот. І щодалі? Тобі-то яка різниця?
– Будь ласка, тато, – дужесерйознопромовиладитина, – позич мені триста рублів.