[center]На території Полісся писанкарство існує віддавна . Ще в дохристиянський період у багатьох народів світу, зокрема в слов'ян, був звичай навесні, в квітні - на початку травня, обдаровувати одне одного "красними яєчками" - крашанками. Цей звичай був пов'язаний з народними уявленнями про яйце як символ вічного оновлення природи, весни, перемоги життя над смертю. Цей звичай дожив на Поліссі до наших днів.
За технікою виконання писанки поділяються на "галунки", "крапанки" (з різними кольоровими плямами на тлі чорного, зеленого або якогось іншого кольору), власне писанки, розписані восковою технікою декоративним орнаментом; "крашанки" - вкриті одним суцільним кольором; "мальованки" (розмальовані вільно пензлем від руки), "дряпанки" (або як вони звуться на східному Поліссі -"скробанки"). Ці останні є унікальним феноменом писанкарства. Яйце фарбують у темний колір, а потім металевим вістрям зішкрябують верхній шар фарби, утворюючи найрізноманітніші ажурні орнаменти.
Для писанок найчастіше беруть курячі яйця, іноді качачі, гусячі, яйця диких голубів. Щоб фарба краще бралась, яйце перед розписом протравлюють оцтом. З давніх часів виготовляли і рослинні барвники з коріння та кори різних дерев, кущів, плодів тощо. Секрети рецептів народних барвників зберігались у кожній родині.
Для отримання чорної фарби заварювали кору вільхи, кропиву, фарбували у сажі, для синьої брали цвіт синьої мальви або гречану полову, для жовтого, коричневого - відвар з лушпиння цибулі. Рослинні барвники закріплялися галуном (спеціальний камінь), розсолом квашеної капусти. З кінця XIX ст. з успіхом почали використовувати анілінові барвники.
На Поліссі, як і загалом по Україні, писанкарством займаються переважно жінки. Цей вид народної творчості вимагає не тільки тонкого відчуття ритму, узгодження кольорів, а й копіткої, наполегливої працї. Особливість техніки полягає в тому, щоб зберегти узор, виконаний воском, коли писанку занурюють у фарбу. Малюнок на яйце наносять розтопленим воском за допомогою спеціального писачка - конусоподібної трубочки. Яйце послідовно опускають у різні фарби, починаючи з найсвітлішої: спочатку в жовту, потім у червону, зелену, чорну. Світлий колір перекривається темнішим. Наприкінці яйце нагрівають, віск розтоплюється, його знімають - і писанка готова. На ледь змащеній жиром писанці колір стає більш інтенсивним і виразним. Вражає вміння майстринь на сферичній поверхні яйця створювати досконалу, закінчену композицію. Вона будується на чергуванні різних елементів і мотивів, меридіанних й діагональних ліній, що утворюють сітки. Орнаментальні мотиви розміщуються в поясах і на полюсах писанки.
Писанки Полісся характерні геометричним або геометризованим рослинним орнаментом. Вся площина майбутньої писанки поділяється на два, чотири і вісім полів. Геометричні мотиви укладені ритмічно на окремих полях, рідше - розкидані по полю північних районах Полісся писанки мають білий орнамент, а в районах, що межують з Поділлям, він насичується червоним, жовтим, зеленим кольорами. Полісся - один із тих регіонів, в якому найдовше збереглися прадавні мотиви: "богиня", "княгиня", "панна". В писанках поширеними є мотиви "вербна шутка", де в орнамент вплетено стилізовану вербову галузку, "баранячі ріжки". Для західного Полісся типовими є орнаментальні мотиви "павучки", "сосенки", "огірочки", для східного Полісся показові "туліпани", "сорококлинці", "вітрячок". Головне в писанці - це ритм ліній орнаменту, а також ритмічне співставлення кольорових площин. На Поліссі переважає чорне, або червоне тло, на якому контрастно виділяються орнаментальні мотиви яскравих зелених, жовтих кольорів.
[/center]
