Існують спеціальні техніки запам'ятовування великих обсягів інформації. В основі кожної лежить структурування інформації та «зв'язування» її з вже наявними знаннями. Це називають мнемотехнікою (mnemo ‑ пам'ять).

Мнемотехніки базуються на створенні зв'язків (асоціацій) між новим, і тим, що вже відомо. Вони, як правило, орієнтовані на великі обсяги інформації, які інакше, як «нанизуванням» за одним принципом у пам'яті, засвоїти не можна.

Чим більше людина знає, тим простіше «асоціює» нову інформацію.

Основні ідеї для запам'ятовування

Відділення перших букв для формування нової фрази (наприклад, порядок кольорів у спектрі ‑ «Чи Омелько Жити Зможе Без Своїх Фантазій», як українська версія звичного «Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан»).

Створення вірша, який за допомогою рим або ритму допомагає запам'ятовувати (наприклад, запитання частини мови ‑ прислівників ‑ російською: «Где? Куда? Когда? Откуда? Почему? Зачем? И как?»).

Використання парних асоціацій — через паралелі, символи або співзвуччя (наприклад, правило з російської мови: «Надевать одежду ‑ одевать Надежду»).

Метод Цицерона – розстановка фактів або понять усередині певного приміщення, розташування їх у просторі (як на поличках) і зв'язування з розставленими в приміщенні предметами. Згадуємо обстановку разом із вивченим матеріалом.

Ще одна форма мнемотехніки ‑ ейдотехніка (з грец. ‑ «образ») більше спирається на створення яскравих візуалізацій, перетворення інформації в цілісні образи. Головний інструмент ейдотехніки – це створення візуального конспекту (шпаргалки). Це те, що людина сама виробляє на основі почутого або прочитаного ‑ перетворений, «переварений» матеріал, утілений у чомусь: конспекті, схемі, малюнку тощо.

Тому можна запам'ятовувати таким чином: замальовувати свої думки й образи за мотивами отриманої інформації. Для запам'ятовування творів – зображати інформацію у вигляді «будиночка», розташовуючи на третьому поверсі інформацію про жанр, стиль і літературний напрям тексту; на другому ‑ дані про автора, історію створення та роль твору в історії; на першому ‑ сюжет, композиція та персонажі.